Ця нотатка буде маленькою, але з висновками. Чому я довго не писав? Війна вносить свої корективи в наше життя. Дивлячись на те, як окупанти проводять русифікацію захоплених населених пунктів, ми повинні якось реагувати. Декомунізація під час війни – це виправлення наших помилок.
Сьогодні я натрапив на новину, де розповідається про демонтаж барельєфів радянського періоду в сквері біля театру. Читаючи це, я тільки зітхнув. Тому що я вже давно казав: незалежність повинна була початися з демонтажу всіх радянських символів. Той, хто каже, що це історія і треба це берегти – той зараз є ворогом чи людиною, яка повірила казкам головного ворога українців – Російської Федерації.
Ми знаємо, що таке російська пропаганда і на що вона здатна. З великою вірогідністю можна сказати, що російська пропаганда – спадкоємиця радянської. Тому “подвиги” піонерів та підпільників, барельєф яким демонтували у сквері, можуть бути міфом або сильно перебільшені. В будь-якому випадку, таким пам’ятникам не місце у парках при декомунізації.
Отже, краще пізно, ніж ніколи. Усі радянські пам’ятники мають зникнути з вулиць українських міст. Це і є декомунізація під час війни.