Alex
Алекс

По крайней мере, они не лицемеры

Власти Кировограда и области проигнорировали почтение памяти жертв Голодомора 1932-1933 гг. Дело, конечно, личное – сочувствовать миллионам умерших от голода, или нет. Но, думаю, первые лица областного центра и области, должны участвовать на таких мероприятиях, как они это делают, скажем, на 9 мая.

Не знаю, как дело обстояло в прошлом году, но вчера, 23 ноября, кировоградские власти не принимали участия в мероприятиях. На сайте Кировоградского городского совета нет даже и слова о трагической дате. По всей видимости, Александр Саинсус не видит в этой дате ничего, кроме выходного дня.

А вот на сайте областной госадминистрации обращение от власти было напечатано. Предлагаю ознакомиться и понять, почему эти два человека, которые подписались, не участвовали в мероприятиях по почтению жертв Голодомора:

23 листопада, у День пам’яті жертв Голодоморів, виповнюються 80-ті роковини Голодомору 1932-1933 років в Україні.

Скалічені життя і долі сотень тисяч людей навіки вписали страшні події голодоморів в історію нашої держави. Неоднозначне ставлення до подій тих років не повинно впливати на збереження пам’яті про них загалом. Зібрані свідчення очевидців великого голоду – це пересторога на майбутнє усім прийдешнім поколінням. Давати оцінку історичним подіям – це справа дослідників, наше ж з вами завдання – збереження пам’яті і гідне вшанування загиблих.

Тож вічна пам’ять кожному, кого забрав страшний голод і велика шана усім нині сущим, хто сказав світові правду.

З повагою,

Голова обласної державної адміністрації
Андрій Ніколаєнко

Голова обласної ради
Микола Ковальчук

Вот так. Для этих людей Голодомор 1932-1933 гг. – это явление, которое вызывает неоднозначное отношение! Какое к чёрту может быть другое отношение к  миллионам умерших соотечественников и даже родственников? У меня нет слов, чтобы описать своё отвращение к этим “людям”.

Я знаю только одну категорию людей, которые так демонстративно игнорируют эту дату – коммунисты. Для них это самый первый аргумент против их ущербной политики коллективизации. С этим всё понятно. Но “регионалы”, да ещё и молодые (Николаенко) – почему так относятся к величайшей трагедии Украины?

Успокаивает меня одно: по крайней мере, они заявляют об этом прямо. Или молчат, как Саинсус. Не врут, не оправдываются, а говорят так, как есть: “Мы как бы помним, но оценку этим неоднозначным событиям пускай дают исследователи”.

И совсем уж непонятна позиция Цапюка. В то время, когда его однопартийцы в Кировограде “отстранились” и очень сухо отнеслись к памятной дате, он на сайте Александрийского горсовета написал такое:

Серед багатьох трагічних сторінок в історії українського народу однією з найскорботніших є голодомор 1932-1933 років.

Він був однією з найстрашніших гуманітарних катастроф в історії людства. Внаслідок свідомої і чітко спланованої політики тоталітарного комуністичного режиму були знищені мільйони наших співвітчизників. За своїм вражаючим масштабом голодомор перевищив навіть втрати нашого народу від Другої світової війни. Ми й досі переживаємо наслідки цього безжального терору, спрямованого на планомірне винищення української нації.

Ми не маємо права забувати про цю трагедію. Вона повинна стати уроком як для української спільноти, так і для всього людства.

З повагою міський голова С.Цапюк

Если это то, что он действительно думает о событиях 1932-33 гг., то этого человека стоит уважать.

Якщо вам сподобався чи став у нагоді текст, ви завжди можете віддячити! На каву

Приєднатися до обговорення

2 коментарі

  1. О, да, Степан молодец, я даже на эти тонкости внимания не обратил, пока твой пост не прочитал.
    ЗЫ: Николаенко не регионал. Он был в Сильной Украине Тигипко, а когда партия распустилась, не стал никуда вступать и остался беспартийным. И правильно сделал, я считаю

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*